Навернення до святинь рідної землі

Виставку «Святині України-Руси» заслуженого художника України Леоніда Гопанчука 15 лютого презентовано у Шепетівці.

Мистецький проект спрямований на повернення до рідних витоків, до святинь української землі, які є осередками духу нації. В рамках даного проекту художник провів чисельні експедиції, пленери, культурологічні дослідження та спробував поєднати серію офортів Т. Г. Шевченка «Мальовнича Україна» зі своїми роботами.

Відкрила виставку Неоніла Струк, вдова художника, яка є куратором мистецького проекту. Пані Неоніла розповіла про життєвий і творчий шлях художника, його захоплення та невтомну, сповнену пошуку натуру.

Першочергово привертає увагу в полотнах Гопанчука яскравий колорит, автор надав окремим кольорам та відтінкам символічного та навіть містичного значення. І це не випадково, оскільки дотримувався концепції у написанні — не використовувати чорного.

«Хрест спасіння. Діалог з Малевичем»

— Леонід вважав, що тільки зі світла, тобто білого кольору, можна отримати будь-який бажаний відтінок. Так як світло — це Бог, який здатен творити і народжувати щось нове. А темрява породжує тільки темряву. Тому картина «Хрест спасіння. Діалог з Малевичем» є своєрідною відповіддю Леоніда Гопанчука на відомий «Чорний квадрат», — поділилася пані Неоніла.

Яскравий національний колорит всюдисущий у творчості художника. Справедливо сказати, що своє життя митець присвятив возвеличенню рідної України на всіх земних просторах, він активно пропагував навернення до національних святинь. Цікаво, що художник майже не продавав свої роботи, написані на історичну тематику, адже хотів зберегти колекцію.

Як автор масштабного проекту «Святині землі української» створив серію історичних пейзажів, першоосновою яких є Кам’яна могила, Острів Хортиця, Трипільські кручі, Батурин. Частина цієї серії представлена у виставковій залі музею Миколи Островського. Леонід Гопанчук за життя зумів відродити пензлем святі місця, що у глобальні часи нищення української духовності піддавалися руйнації — затоплені, спалені, обладнані під психіатричні лікарні, туберкульозні санаторії, в’язниці, склади для хімікатів, місця-символи України: Батурин, Чигирин, Підгірці, Олесько, Красногорський монастир, – вочевидь повертають прийдешнім поколінням забуті й зневажені сторінки минулого.

Його просвітницьку справу продовжує нині дружина Неоніла. Жінка передає в різні музеї частину історичної серії, аби привідкрити суєтному світові щільну завісу минулого, без чого в майбутньому не можливе народження нового відліку життя.

Ще за життя Леонід Гопанчук був визнаний одним з найкращих портретистів Європи. Його роботи знаходяться в приватних колекціях 20 країн світу. Перед лицем української нації по-новому представив образи видатних українців. Серед них: «Явлення» (портрет Патріарха Київського і всієї Русі-України Володимира (Романюка), «Незнищенний вогонь» (портрет Митрополита Василя Липківського), «Дорога довжиною в життя» (портрети Тараса Шевченка), портрет гетьмана Івана Мазепи, портрет колекціонера Трипільської культури Олександра Поліщука, портрет Варвари Тимофіївни Ющенко.

Всі охочі познайомитися з творчим доробком Леоніда Гопанчука мають таку нагоду ще до 12 березня.

Фотогалерея


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: