Найбільше колядників було в соборі

Радість Різдва Христового лунала в колядках у Свято-Михайлівському кафедральному соборі, в неділю. Так вітали хористи та учні недільних шкіл Шепетівської та Славутської єпархії парафіян та священство.

Така традиція ведеться на Шепетівщині вже більше п’ятнадцяти років. Розпочав її, або навіть відновив ще у 1999 році намісник Свято-Різдво-Богородичного монастиря, архімандрит Феодосій.

З того часу традиція колядувати в храмі набирала обертів і переросла у щорічне свято колядок.

Цьогоріч колядників приймав Свято-Михайлівський собор.

Хористи з різних благочинь Шепетівської та Славутської єпархії виконали Різдвяні піснеспіви, діти привітали духовенство колядками та віршиками.

Наприкінці врочистостей усі колядники одержали від єпископа Славутського та Шепетівського Євсевія солодкі подарунки.

Однак до 18 століття у період Різдвяного циклу свят християни ходили від хати до хати і співали тропар та кондак Різдва Христового. Ним і нині церковні хори прославляють подію народження Спасителя. А от колядки церква визнала близько 200 років тому. Оскільки її коріння сягає дохристиянських часів, в тексті прославлялися господарі, господині та їхні родини.

В жодній країні не знайдеться такого розмаїття різдвяних піснеспівів як в Україні. На Шепетівщині й нині залишаються популярними колядки «Предвічний Бог», «У граді Віфлеємі», «Діва Марія сина породила», «Дзвони дзвонять», «Эта ночь святая», «Ой новина, новина», «Разом нині прославимо чудну новину», «Дивная новина», «Рай розвився», «У Віфлеємі десь Марія Пречиста», «Пречиста Діва по світу ходила», «Дева днесь», «А ми люди подорожні».


Поділитися посиланням


4 коментарі до статті «Найбільше колядників було в соборі»

  1. Ігор Волоткевич коментує:

    Трохи покопався в інтернеті, вичитав таке:

    Колядування — давній звичай зимових (переважно різдвяних) обходів із виконанням величально-поздоровчих пісень (колядок) і речитативних формул (віншівок). Традиційним атрибутом різдвяного обряду колядування є зірка.

    Колядування є позацерковним звичаєм, однак із часом він був частково християнізований. Тому в тематиці колядок представлені як релігійні, так і світські мотиви — мирної хліборобської праці, козацьких військових походів, громадського та сімейного побуту тощо. Гуртувалися колядники за територіальним принципом — окремими вулицями або кутками. Обов’язково обирали серед себе старшого (отамана, березу) та міхоношу,який носив зібрані продукти. До складу ватаги нерідко входили музики й танцюристи.

    Обряд колядування має витоки з давніх язичницьких часів та супроводжується певними театральними дійствами, насамперед ритуальним обходом дворів із величаннями та побажаннями господарю і його родині щастя, добра та злагоди. Історично обряд колядування поступово видозмінювався, включаючи нові компоненти. Цей обряд обов’язково поєднювався з відповідними обрядовими та ігровими діями, танцями, музикою, жартами тощо, які разом й надавали святу поетично-величальної піднесеності, справляли на учасників обрядових дій незабутнє емоційне враження…

  2. Ігор Волоткевич коментує:

    “А от коляд­ки цер­ква визна­ла близь­ко 200 років тому. Оскіль­ки її корі­н­ня сягає дохри­сти­ян­ських часів, в текс­ті про­слав­ля­ли­ся госпо­да­рі, госпо­ди­ні та їхні роди­ни.”

    Ось що пише про Коляду великий церковний діяч митрополит Ілларіон(світське ім’я Іван Огієнко:

    Святковий календар у всіх народів, у тому і в нас, розпочинався зимовим поворотом сонця на літо, коли день починає прибувати. Це було Свято народження сонця, що святкувалося наприкінці грудня й на початку січня, зустріч нового соняшного року. Це т. зв. Коляда, найважніше, центральне зимове Свято, все пересякнене хліборобськими ознаками.

  3. Ігор Волоткевич коментує:

    https://www.youtube.com/watch?v=QLR3KtgQzHo

    Третій випуск телевізійної програми «Таємниці Українських Традицій» присвячений одному з найголовніших свят православного календаря — Різдву Христовому. Глядач, якого цікавлять українські народні традиції, прикмети та звичаї, дізнається у цьому випуску історію виникнення цього релігійного свята, а також відмінності святкування українського народу від решти світу. Програма про Різдво, як і попередні випуски, несе культурно-просвітницьку місію і покликана популяризувати етнічні особливості українського народу. Отже, у цій серії для багатьох стануть несподіванкою обряди язичницьких часів України, зокрема колядки які співалися ще у дохристиянський період. Також у цьому випуску можна дізнатися про прикмети в ніч на Різдво, якими стравами відзначають Святвечір, та навіть про тих хто на свято Різдва ворожить. Втім третій випуск програми не обмежується лише історією та найцікавішими традиціями святкування.

    • Володимир коментує:

      Практично всі язичнецькі свята “адаптовані” християнством під себе. Дуже великий супротив наших пращюрів спонукав керівників християнської церкви хоч якось пом’ягшити перехід “під себе.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Читайте також у цій рубриці: