Лауреатка «Коронації слова» зібрала любителів поетичного рядка
Поетеса з Шепетівщини Олена Миклащук-Іськова запросила любителів поетичного рядка на творчу зустріч «Поговорімо, Ангеле». Хоча вона мешкає у селі Вербівці, але викроїла годинку задля поетичної розмови з друзями про наболіле, а також про світло, любов та мир, якого так прагне душа.
Нагоду познайомитися з Оленою наші читачі мали ще влітку, коли жінка здобула І премію за твір «Нерви» у номінації «Пісенна лірика» на конкурсі «Коронація слова». 34-річна лауреатка міжнародної літературної премії за освітою вчитель української мови та літератури, працює у Вербовецькій школі — заступником директора з навчально-виховної роботи.
Оскільки Олена вже не перший рік у літературно-мистецькій студії «Доля», то серед учасників поетичного частування переважали студійці. Послухати вірші поетеси прийшли також музейники Наталія Кручук та Лідія Юхимович.
Розпочалася зустріч із пісень «Небо в окопах» та «Іловайська самота», які Олена написала у співавторстві з учасником АТО В’ячеславом Купрієнком, лауреатом конкурсу «Пісні, народжені в АТО». В цілому в співавторстві з композиторами Іваном Пустовим, Миколою Ведмедерею, Віктором Охріменком та Сергієм Голоскевичем Олена написала близько 20 пісень.
Під час творчої зустрічі Олена зачитала вірші про війну на Сході України. Ця тема для знайома, адже її чоловік є учасником антитерористичної операції.
— Коли мене запитують: «А ти там була?». Я відповідаю, що бачила війну очима свого чоловіка, — розповіла поетеса.
А ти поспи…
А ти поспи, бо сон зціляє рани.
Іди до гір — напитись з джерела.
Не кожен біль лікують капелани,
Як доля терном до життя вела.
Бо відблиск смерті в’ївся у зіниці,
Забрав з переконань напівтони:
Є тільки правда тверда, ніби криця,
І є брехня, хоч у рулон верни.
А ти поспи. Рубцюй, що наболіло,
Зціли сім’єю діри у душі.
В шпиталі, брате, підлікують тіло,
А інше — тільки рідні спориші.
— Скільки не обіцяла собі писати про позитивне, та ніяк не виходить. Напевно, тому що щастя легше втримати в собі, його не хочеться злякати. А біль завжди проситься вийти, — пояснила Олена.
Але серед її творів є чимало ліричних та по-жіночому ніжних…
Я просто жінка…
Я просто жінка… Грішна і земна.
Не ангел я, не перший витвір Бога.
Так легко мною впитись без вина,
Я ж на устах залишу тільки здогад.
Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,
Фонтан емоцій, джерело любові.
Я загадка, незвіданість, ескіз,
Рожеві сни і мрії кольорові.
Я просто жінка… Та в усі віки
В моє ім’я творили і вмирали,
З небес зривали в пристрасті зірки,
Співали солов’ї нічні хорали.
Я просто жінка… Різна для усіх:
Для когось подруга, ну а комусь єдина.
В міцну я дружбу вірю, мов горіх,
А як любов, то тільки лебедина.
Я просто жінка… Та лише мені
Одній дано святе наймення — Мати.
Я послана на землю, щоб в вогні
Своїх діток від бід охороняти.
Я просто жінка… Ніжна і слабка.
І в слабкості моя таємна сила.
Жіноча доля, кажуть, не легка,
Та іншої я в Бога не просила.
Я просто жінка…
Розмова з Ангелом
Поговорімо, Ангеле, про світ.
Про світло, до якого пнусь навшпиньки.
Про тих, у кого хліб є на столі,
І тих, які не мають ні шкоринки.
Поговорімо, Ангеле, про зло.
І про добро, що всім дає надію,
І про забуте Господом село,
Яке з останніх сил таки жевріє.
Поговорімо, Ангеле, про мир,
І про пітьму, й самотні чорні квіти.
Чи можуть називатися людьми
Оті, що війни починають в світі?
Поговорімо, Ангеле, про біль,
Про лихо те, яке не зупинити.
Хіба так важко, Ангеле, тобі
Подати руку тим, хто хоче ЖИТИ?
Поговорімо, Ангеле, удвох.
Вночі, тихцем, щоби ніхто не бачив.
Врятуй усіх!. А ні, то хоч крило
Підстав для нас наївних та незрячих.
І, може, нас таки почує Бог?!
У колі студійців зустрічі ніколи не обмежуються лише читанням віршів, ось і цього разу Анна Шевчук, студентка Хмельницького музичного училища, виконала дві українські пісні «Я слухала весну» і «Ой, казала мені мати».
Поетична година минула дуже швидко, але всі, хто бажає, можуть ознайомитися з віршами Олени на її особистому блозі у Фейсбуці, в Інтернет-спільноті «Клуб поезії» та сайті «Натхнення».
Олена Іськова-Миклащук у 2012 році увійшла до 5-ки сто кращих поетів-освітян України, за підсумками конкурсу «Поетичні таланти української освіти. У 2013 році поетеса перемогла у конкурсах гумористичних мініатюр «А Василя Купала…» та «100 творів, які варто прочитати цього літа». Олена є членом Національної спілки письменників України. Вона автор збірок «Рветься душа у небо» і «Небо в окопах».
Залишити відповідь