Довгожитель із Серединців незабаром відсвяткує соте Різдво

У селі Серединці, що на Шепетівщині, живе дідусь, який незабаром відсвяткує 100-й ювілей. Історія з вродинами Михайла Ліщука теж цікава, адже насправді він має аж 3 їх варіанти.

— Оскільки тата звати Михайлом, то його день народження вся сім’я відзначає на це свято, що 21 листопада, — розповів при зустрічі його син Віктор Ліщук.

Народився старожил у Серединцях 29 грудня 1917 року, але записали його аж 31 січня 1918-го.

— Мої батьки — Семен та Агафія — були звичайними селянами, які мали коней та обробляли землю. В часи голоду тато і мама дуже хворіли, бо ноги боліли, тому я пас корів. Пізніше, аж до служби в армії, працював їздовим, — каже довгожитель.

Служив Михайло Семенович у Ленінграді ще до початку війни. У роки його служби якраз відбувалися заворушення неподалік кордону з Фінляндією. Після повернення додому одружився. Та не довго молодята раділи сімейному затишку, оскільки невдовзі розпочалася війна.

— Під час війни був на Західній Україні, потім у полоні в Білій Церкві. Вивів мене з полону Господь. Я йому дуже молився, Він мені й допоміг вибратися, — продовжив дідусь.

У п’ятдесятих роках минулого століття Михайло Семенович почав працювати комірником. Спочатку в сусідньому селі Березні, згодом — у Серединцях. Хоча праця комірника доволі шкідлива, адже постійно мав справу з отрутою, вдалося зберегти міцне здоров’я.

Нині старожил вже не такий меткий, як був раніше. Але ще сам собі ради дає. Звісно, не без допомоги дітей.

— День тата розпочинається зрання. Потрохи ходимо по хаті з однієї кімнати в іншу. Їсть він також сам, в харчах не перебірливий. І пам’ять у нього ще хороша, коли нещодавно допомагав онучці складати «дерево роду» — всю родину згадав, — додає син.

Ще донедавна Михайло Ліщук відвідував богослужіння у Домі Молитви, але нині це йому вже трохи складно.

— До 1992 року в нас вдома відбувалися зібрання, приїздили пресвітери, проповідували, співав хор, а вже потім і церкву збудували в селі, — додав дідусь.

Нині він чекає Різдва Христового, адже це свято любить найбільше ще з дитинства. Оскільки в його домі збиралися віруючі, то на свято завжди людно. Каже, якщо Господь сподобить, то ще не одне Різдво зустріне.

Секрет свого довголіття дідусь не приховує, вважає, що то сам Всевишній дарував йому довгі літа.

Сторіччя Михайла Ліщука святкуватимуть цього разу, як зазначено в паспорті, — 31 січня. Чекає довгожитель в гості всю родину — шістьох дітей разом із внуками та правнуками.

Найцікавіші моменти зустрічі з довгожителем дивіться
у відеосюжеті:


Поділитися посиланням



1 коментар до статті «Довгожитель із Серединців незабаром відсвяткує соте Різдво»

  1. Дай, Боже, здоров’я дідусю. Многії літа.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: