Свіча пам’яті, що не згасає

Шепетівчани вшанували пам’ять жертв Голодоморів. В суботу біля пам’ятного знаку містяни молилися за душі невинно убієнних краян під час голодоморів 1921-23-го, 1932-33-го та 1946-47-го років.

Вже традиційно в останню суботу листопада над всією Україною лунає дзвін пам’яті про страшний геноцид проти цілої нації.

У цей день  всі, хто бажав, прийшов до меморіалу на вулиці Митрополита Шептицького. Молодь і люди похилого віку принесли квіти, схилили голови, засвітили свічі пам’яті та розділили хліб в ім’я тих, хто помер від голоду.

Представники трьох церков — Василь Гетьман, УПЦ КП, Ярослав Машталяр, настоятель дому та парафії OFM та Анатолій Вересюк, УПЦ МП —звернулися до присутніх, нагадавши про страшну історичну подію, що забрала сотень тисяч людських житів.

Поминальний молебень  розпочався із молитви «Отче, наш».

— Дякуймо Всевишньому за хліб щоденний, якого нині маємо в достатку та хліб небесний, що насичує наші душі. Не забуваймо ділитися з ближнім, — перед молитвою закликав містян священик Ярослав Машталяр.

На завершення реквієму всім присутнім роздали хліб, якого так не вистачало кожному українцеві у важкі роки голодоморів.

За оцінкою Інституту демографії та соціальних досліджень НАН, на Хмельниччині у 1933 році надсмертність на одну тисячу населення становила від 62 до 103 осіб. Найвищою вона була в Черкаській, Київській та Полтавській області — до 255 осіб.

На Шепетівщині, напевно, не має такої родини, що не втратила хоча б одного близького у часи голоду.

 

Фотогалерея

 

Відеогалерея


Поділитися посиланням


1 коментар до статті «Свіча пам’яті, що не згасає»

  1. Ірина Погребняк коментує:

    Національна книга пам’яті жертв голодоморів. Тут кожен може знайти своїх рідних, що загинули від голоду у 1932-33 роках. Не будьте байдужими до свого роду! http://old.memorialholodomor.org.ua/uk/bookofmemory/nationalbookofmemory/365


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Читайте також у цій рубриці: