Людмила Корняк у творчості шукає сили

З Людмилою Корняк познайомилися спочатку заочно. Насамперед побачили її творчі роботи у Мокіївській школі на Шепетівщині. Клумби, викладені зі скляних пляшок навколо будівлі, у приміщенні стіни прикрашають картини з дерева. Як пояснила заступник директора з виховної роботи Галина Рудюк, що донедавна Людмила Миколаївна проводила заняття з ученицями, навчаючи їх шити, в’язати та іншому рукоділлю.

— У силу сімейних обставин Людмила Миколаївна цього навчального року не працює у школі, але часто навідується і обов’язково з подарунками зробленими власноруч, — додала завуч.

Побувати у Мокіївцях і не познайомитися з такою талановитою жінкою, не змогли. Напросилися у гості. Людмила Миколаївна радо зустрічає і показує своє обійстя. Посеред подвір’я квітники у народному стилі.

— У мене вся родина творча, — пригадує Людмила Миколаївна. — Дідусь був художник, прадід займався ремеслом. Також талановиті й представниці по жіночій лінії. Прапрабабуся гайова травниця. У житті багато випробувань і, щоб не здатися перед труднощами, беру силу в творчості, щоб себе перебороти, та йти далі. Собі це уявляю так: ідеї надає Всесвіт, я лише посланець, який передає навколишньому світу красу.

Пані Людмила займається квілінгом, вишивкою у різних техніках, різьбярством, дизайном. У її творчому доробку: картини, вишиті подушки, серветки, ляльки-мотанки та багато іншого.

— Перші свої роботи завжди залишаю, до того ж не продаю їх, — пояснює Людмила Миколаївна. — Коли працюєш для заробітку, втрачається сама цінність творчості.

Окрім талантів, якими щедро обдарована Людмила Миколаївна, за кожною працею багаж знань. На книжкових полицях, які майстриня сама спроектувала, десятки спеціалізованих книг та навчальних посібників.

Кожна поробка зроблена з любов’ю, несе тепло душі майстрині.

— Напевно, я на цей світ прийшла, щоб дарувати іншим радість, — розмірковує пані Людмила. — Мені так всі кажуть, що де ти з’являєшся, з нічого робиш щось гарне, поряд хочеться не лише перебувати, але й самому творити.

Все, що зроблено руками майстрині, на мою думку, наповнено щастям: ніжні кольори, дитяча тематика. Але життя неодноразово випробувало цю жінку, коли захворів син, а нещодавно помер чоловік.

— Саме творчість допомагає мені знаходити життєві сили, — додає пані Людмила. — У мене на шляху зустрічалися сильні люди — вчителі та близькі. Мій дідусь мав інвалідність, був без обох ніг, але ніколи не скаржився і навіть не чула, щоб він стогнав. Навпаки, мав жагу до життя, постійно писав, малював.  Батько працював у шахті першопроходцем. На його рахунку багато розробок, хоча закінчив усього чотири класи. У родині не ганялися за славою, просто робили на благо іншим, ось і добре. Випробування, можливо, дозволили мені творчо рости. Я не знаю, чим займалася нині, коли б не хвороба сина. Хто знає, як тоді все склалося б.

Виявляться, творити навколо себе красу, реально власними руками. Проста порада від Людмили Миколаївни:

— Великі кошти, щоб впорядкувати обійстя та біля нього, не потрібні. Досить трохи фантазій та зусиль. З підручних матеріалів виходять гарні речі. Головне — бажання. А  починати покращувати світ потрібно з себе. Все що роблю враховую, щоб не тільки практично, але й естетично, радувало та милувало очі, й собі та іншим.

Детальніше у відеосюжеті:


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: