Вітряк, який врятував село у Шепетівському районі

У маленькому селі Сенігові Шепетівського району у 30-х роках вітряка селяни обміняли на 25 центнерів сіна. Але наше знайомство з вітряком розпочалося у Гуті ще шість років тому. Вивчення його історії, здавалося, закінчилося, аж нещодавно під час відрядження у Сенігів респондент зауважив:

— Мій прадід Петро Мельник на початку минулого століття збудував вітряк на нашому городі, — розповів Володимир Іванчук. — Бабуля Ольга частенько розповідала, що того млина розібрали і перенесли в Гуту (сусіднє село у Славутському районі, — Авт.). У Сенігові після війни селяни не мали, де молоти збіжжя, тому прадід звів ще одного вітряка за межами села. На жаль, він не зберігся.

Краща доля спіткала вітряк, який врятував худобу сенігівців у 30-х роках. Він досі зберігся у Гуті.

Десь на цьому місці на початку 20-го століття стояв вітряк, якого перенесли в Гуту

Старожил із села Гута пригадав, як вітряк потрапив у їхнє село.

— Якось у Сенігові вирішили розібрати одного і використати для будівництва корівника. А в нас не було жодного. Тоді й зробили, як тепер кажуть, бартер. Вони нашим — млина, а наші їхнім — двадцять п’ять центнерів сіна. То було, як кажуть, ще за царя Тимка, у 1937-у, — розповів Володимир Павлюк газеті «День».

У Гуті вітряк служив вірою і правдою людям аж до 2003-го. Звісно ж, без жодних фінансових затрат на електроенергію.

Поділитися посиланням: