У Венеції мало не оштрафували

Туристичний маршрут закінчувався, позаду залишилися — Прага, Мюнхен, Ніцца, Канни, Верона. Останнє місто, спека і відсутність лавок — ось як нас зустріла Венеція. Тут обов’язково треба загубитися і спробувати знайти вихід на площу Сан-Марко самотужки. Заблукати тут легко, а ось вибратися з павутини мостів і вуличок зовсім непросто.

За класикою жанру нас вже чекала екскурсовод на головній площі міста. Вона раз за разом просила подивитися то вліво, то вправо, то прямо, розказувала легенди і приправляла свою розповідь історіями про наших туристів у Італії. Відтак ми дізналися, що перед тим, як вода мала піднятися на метр і місто частково потонуло б, наші туристи одягнули купальники, замовили собі кави у центрі, вийшли на вулицю і чекали цього видовища, щоб поплавати прямо не відходячи від каси.

Знову вільний час, знову шукаємо затінок… Походили, погуляли, на все подивилися і зрозуміли, що перед Гранд-Каналом пора б відпочити. Тільки є одна проблема — зовсім немає стільчиків чи лавок, лише безліч сходинок і мостів. Вирішено — сідаємо на сходи. Після довгих бродінь це саме те, що треба, особливо, коли є нехай маленький затінок і легка прохолода від муру. Довго вирішили не засиджуватись, бо час добігає кінця. Від Сан-Марко повсюди є вказівники, як вийти до Гранд-Каналу, але треба бути уважним, один неправильний рух і ти вже десь на покинутих вулицях міста.

Туристів просто юрби, тут неможливо насолодитися сповна красою каналу, тому часу тільки і вистачає на те, щоб швидко сфотографуватися і йти геть. Майже весь день пройшов, тому непогано було б десь поїсти, а оскільки ми були у Венеції, то наш вибір впав на сходинки біля каналу, ігристе «Просеко», персики і бутерброди з шинкою. Тільки ми сіли на сходинки, як до нас підійшла поліція і попередила, що сидіння на сходинках, мостах і пам’ятниках заборонено — це карається законом. Наражатися на італійську поліцію не дуже хотілося, тому ми чемно перепросили і сказали, що вже йдемо. Та не встигли ми забрати свої речі, як той самий поліціянт підійшов знову і попросив показати документи і грозився виписати штраф на 200 євро… Нехай би виписував, все одно таких грошей у нас з собою вже не було.

Вечірнє сонце заходило над Венецією — катер вже скоро мав забрати нас на континент і ми вирушили до місця зустрічі. А далі довга дорога, кордон і мій Львів. Я люблю його, а це всього лиш місто…


Поділитися посиланням



1 коментар до статті «У Венеції мало не оштрафували»

  1. Свят) коментує:

    Дивовижно


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: