Верона, Маргарита і Джульєтта

Після Праги, Мюнхена, Ніцци та Канн наступна зупинка — Верона. Відчуття, що скоро все закінчиться надихало на те, щоб насолоджуватися кожним моментом. Італійські пригоди не змусили на себе чекати і першим пунктом призначення стала романтична Верона. У нас залишалося декілька євро дріб’язком, але ми твердо вирішили, що спробуємо справжню італійську Маргариту з моцареллою і томатами.

Місто закоханих — ми маємо бути при повному «параді», можливо саме там ми і зустрінемо наше кохання. У той день я одягнула блакитну блузку і джинси з високою талією, а ще туфлі-човники на височезних підборах. Мій образ ніяк не вписувався в місцеву спеку, але ж гарно!

На площі біля старовинного амфітеатру наша група чекала доки прийде екскурсовод — італійка, на ім’я Лаура. Ця чарівна пані одразу ж захопила нашу увагу своїм акцентом і швидко водила нас вулицями Верони, які нагадували лабіринт. Ми ж із моєю коліжанкою ледь встигали за всіма, підбори 12 см, то не жарти, а на додаток ноги страшенно набрякли і йти стало неможливо. Доки ми стояли, щоб перевести дух наша група вже пропала з виду, добре, ми хоч карту мали… У подруги істерика, вона переймається, як ми знайдемо дворик Джульєтти, а я мовчки знімаю туфлі і відчуваю невимовне задоволення, стаючи на теплу бруківку Верони. Вона лиш здивовано дивиться на мене і робить те саме, що і я. Ми йшли босоніж по Вероні і нам було абсолютно все одно, куди нас приведуть вулички. Я знов і знов дивилася на карту і розуміла — ми заблукали. Зрештою, то вже пройдений сценарій і я вчинила як завжди — підійшла до першого-ліпшого іноземця і сказала, що ми шукаємо дім Джульєтти. Пояснення виявилося чітким і лаконічним: «Ідіть прямо, тоді зверніть наліво, а далі побачите юрбу людей, то йдіть за ними». Ми слухняно зробили все, як нам казали і вже за 5 хвилин розчинилися серед натовпу таких самих туристів.

Маленька брама, у яку всі заходили, вела до дворику Джульєтти. Сотні записок на стінах, тисячі жувальних гумок на колонах, балкон красуні і статуя Джульєтти створювали атмосферу вічного кохання. Головним ритуалом, щоб закликати любов у своє життя є дотик до бюсту Джульєтти і ще непогано записку лишити десь на стіні. Звичайно, я зробила і те, і інше. Хочете вірте, а хочете ні, але Джульєтта виконала переді мною всі свої обіцянки і подарувала мені те, що дарує всім.

Засинала я у той день з думками про місто на воді та вже уявляла площу Сан-Марко у Венеції. Хотіла, щоб той день почався і не почався водночас, бо то останнє місто туру.


Поділитися посиланням



8 коментарів до статті «Верона, Маргарита і Джульєтта»

  1. Дмитро Олександрович коментує:

    Може вже вистачить в газеті вести блог “дівчини-родички” чи Вона підзаробила настільки добре, що може собі дозволити це?!

    • Що Вам в цих подоражах молодої дівчини, яка сама собі заробила на подорож, найбільше турбує? Адже на сайті є інші матеріали, є вибір для читання.

      • Дмитро Олександрович коментує:

        Певно турбує те, що забагато “молодої дівчини”, ніби нічого іншогов місті не відбувається! а Ваші особисті образи залиште при собі ПАНІ!

        • На жаль, що є один дописувач, який щотижня пише, до того ж, дуже гарно, про подорожі. Було б добре, коли писали б частіше. Є гарна цитата: Світ — це книга. Хто не подорожує, читає лише одну сторінку.

          • Дмитро Олександрович коментує:

            Це образа для людей котрі не мають можливостей! Ви занадто часто в коментарі приписуєте суб’єктивізм, що не є допустимо при Вашій роботі! Якщо довподоби вести чиїсь блоги на робочому місці то розширюйтесь хочаб в цьому плані!

          • Дмит­ро Олек­сан­дро­вич коментує:

            Що доречі останнє з того що прочитали і куди подорожували за останній місяць?! Важко пройтись містом і просто почути його голос – бабусь в маршрутках, молодих мам на прогулянці в парку, підлітків біля шкіл? Важко для Вас описати те що турбує чи навпаки по душі у місті, Ви просто тікаєте подалі від цього, описуючи буденність зовсім холодних країн для серця жителів місця!

  2. Володимир коментує:

    О, впізнаю шепетівщанина, нащо це читати про якісь подорожі,нові місця, краще щодня почитати скільки квартир пограбовано,скільки дтп сталось, повністю підтримую. Редакція приберіть всі цікаві статті, розповідайте тільки про буденне бо шепетівщанину не варто відволікатись на не буденні теми.

    • Дмитро Олександрович коментує:

      Можливо якщо висвітлюватимуться проблеми то всеж їх почнуть вирішувати?! А щодо цікавих статей то я не проти, але ж не постійно про ту саму особу, бо вже як Ви висловились “буденна” стає тема. Хочаб прикрашали чи змінювали інтонацію публікацій про дівчину, а то просто як банальний запис блога. Хоча кому тут щось доводити я всерівно впевнений що ця критика так і не “дійде” для редактора статей!


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: