Мюнхен без ковбасок і пива
Після Праги наступним пунктом призначення був пивний Мюнхен. Всю дорогу я бачила, як росте хміль на полях, його тут хоч відбавляй. Приїзд, зустріч із екскурсоводом — приємна російськомовна жінка, яка вирішила зробити основний удар на інформативність.
Чесно кажучи, я не фанат дат, років і сухих фактів, мені більше до душі різні легенди міста. Вони, як на мене, додають таємничості і бажання повернутися знову. Нам показували найвідоміші місця Мюнхену, приправляли цю розповідь дрібкою фактів, датами й іменами правителів… Пройшло півтори години і я була не в захваті від тинянь по історичному центру, хотілося більше подробиць, таких як на gozakordon.com.
Моя група підійшла до собору Пресвятої Діви Марії, екскурсовод знову завела свою пісню про унікальну архітектуру, його засновників. Я не довго думаючи, взяла свою подругу за руку і повела в середину собору. Сказати, що там було гарно — це нічого не сказати. Старовинні вітражі, мармурова підлога, височезні колони, готична ліпнина на стінах, широкі дерев’яні лави, розкішний вівтар та вишукані ікони вразили до глибини душі. У такому місці хочеться подумати над своїми вчинками та якістю життя, поставити питання, чи все я роблю правильно?
Аж ось біля самого виходу я помітила дивний золотий відбиток ступні. Як тільки я підійшла ближче, побачила табличку англійською мовою і вхопила те, чого мені не вистачало — легенду старого міста. За повір’ям цей слід залишив чорт, який хотів зруйнувати недобудований храм. Але зайшовши в середину виявив, що в цьому храмі немає жодних вікон і світла та вирішив, що ніхто не прийде сюди молитися. На радощах чорт тупнув ногою і залишив таким чином свій слід. Дивно, але з місця, де знаходиться слід дійсно не видно жодних вікон, а все завдяки неординарному уявленню архітектора. Якщо покрутитися на цій ступні своєю ногою і загадати бажання, воно неодмінно збудеться. Правда, чорт може попросити щось взамін.
Опісля ми мали вільний час і одразу ж вирішили пошукати пивоварню і місце, де можна купити мюнхенські ковбаски. Але не наше то щастя, від цін ми «присіли». Найдешевше пиво коштувало 8 євро, а сосиски — 10. Не судилося нам поїсти чогось традиційного і ми вирушили у старий добрий «МакДональдз».
Після перекусу можна і далі вирушати і ноги самі привели нас до мосту, а потім я побачила якийсь замок на пагорбі міста. Рішення прийнято — йдемо туди. Виявилося, що то резиденція короля Максиміліана. Вдало ми пішли, безкоштовно подивилися на велич Баварії, посиділи на парапетах, звісивши ноги. Ставало прохолодніше і ми вирушили до місця збору групи, а далі нічний переїзд до Франції. Довга поїздка, ціна якої — сніданок у Ніцці.
Залишити відповідь