Мюнхен без ковбасок і пива

Після Праги наступним пунктом призначення був пивний Мюнхен. Всю дорогу я бачила, як росте хміль на полях, його тут хоч відбавляй. Приїзд, зустріч із екскурсоводом — приємна російськомовна жінка, яка вирішила зробити основний удар на інформативність.

Чесно кажучи, я не фанат дат, років і сухих фактів, мені більше до душі різні легенди міста. Вони, як на мене, додають таємничості і бажання повернутися знову. Нам показували найвідоміші місця Мюнхену, приправляли цю розповідь дрібкою фактів, датами й іменами правителів… Пройшло півтори години і я була не в захваті від тинянь по історичному центру, хотілося більше подробиць.

Моя група підійшла до собору Пресвятої Діви Марії, екскурсовод знову завела свою пісню про унікальну архітектуру, його засновників. Я не довго думаючи, взяла свою подругу за руку і повела в середину собору. Сказати, що там було гарно — це нічого не сказати. Старовинні вітражі, мармурова підлога, височезні колони, готична ліпнина на стінах, широкі дерев’яні лави, розкішний вівтар та вишукані ікони вразили до глибини душі. У такому місці хочеться подумати над своїми вчинками та якістю життя, поставити питання, чи все я роблю правильно?

Аж ось біля самого виходу я помітила дивний золотий відбиток ступні. Як тільки я підійшла ближче, побачила табличку англійською мовою і вхопила те, чого мені не вистачало — легенду старого міста. За повір’ям цей слід залишив чорт, який хотів зруйнувати недобудований храм. Але зайшовши в середину виявив, що в цьому храмі немає жодних вікон і світла та вирішив, що ніхто не прийде сюди молитися. На радощах чорт тупнув ногою і залишив таким чином свій слід. Дивно, але з місця, де знаходиться слід дійсно не видно жодних вікон, а все завдяки неординарному уявленню архітектора. Якщо покрутитися на цій ступні своєю ногою і загадати бажання, воно неодмінно збудеться. Правда, чорт може попросити щось взамін.

Опісля ми мали вільний час і одразу ж вирішили пошукати пивоварню і місце, де можна купити мюнхенські ковбаски. Але не наше то щастя, від цін ми «присіли». Найдешевше пиво коштувало 8 євро, а сосиски — 10. Не судилося нам поїсти чогось традиційного і ми вирушили у старий добрий «МакДональдз».

Після перекусу можна і далі вирушати і ноги самі привели нас до мосту, а потім я побачила якийсь замок на пагорбі міста. Рішення прийнято – йдемо туди. Виявилося, що то резиденція короля Максиміліана. Вдало ми пішли, безкоштовно подивилися на велич Баварії, посиділи на парапетах, звісивши ноги. Ставало прохолодніше і ми вирушили до місця збору групи, а далі нічний переїзд до Франції. Довга поїздка, ціна якої — сніданок у Ніцці.

Поділитися посиланням



Реклама



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці