З Хмельниччини галопом по Європі: Празький транзит

Якщо поєднати молодість і літо — обов’язково станеться пригода. Так відбулося і зі мною — після роботи час відпочивати! Я і коліжанка придбали дешевий тур Європою, три країни за сім днів — беремо! І знову дежавю: та сама подруга, та сама валіза, ті самі речі та сто євро у кишені.

Ми сідаємо в автобус у Львові та вирушаємо до кордону, емоції переповнюють, та не встигли ми проїхати і півгодини, як наш гід роздав всім буклетиіз нашою програмою. Ось і перша несподіванка — у нас нічний транзит у Чехії, та ще й де – у Празі. Ми з подругою швидко прикинули: за скільки годин можна проїхати 800 кілометрів від кордону до Праги. Отож, вирішили, що то буде вечір і ми неодмінно підемо гуляти нічним містом. Придивилися ми уважніше і раптом чергова несподіванка — за всі екскурсії, куди нас повезуть треба платити окремо. Так мене життя навчило вже вкотре, що безкоштовний сир є лише у мишоловці. Ціни відверто кусалися, але робити нічого: довелося платити і за Венецію, і за Верону, і за Монако, і за озеро Гарда в Італії. Ось так я витратила всі свої гроші, ще навіть не перетнувши кордон. Душу гріли тільки харчі з дому, які чекали на мене у валізі — хоч буде, що їсти.

Йшла година, друга, третя, а тоді я заснула під якусь комедію, прокинулася і побачила на годиннику цифри 19:42. Прагою ще навіть не пахло… Пара бутербродів швидко з’їлася і підступив голод, подумки я була у готелі і вже їла «Мівіну».

Я прокинулася від зупинки автобуса. Неоновими буквами була написана назва готелю — ми на місці, а на годиннику вже 22:36. Номер був невеликим, але затишним, гаряча вода теж є, що ще треба для щастя? Чесно кажучи, вже зовсім нікуди не хотіла йти, але ж я у Празі не для того, щоб спати. На годиннику вже 23:51 і ми при повному «параді» йдемо підкорювати Карлів міст. Справа за малим — знайти трамвайну зупинку у незнайомому місті. На рецепції нам розказали, куди йти, і ми з подружкою вирушили гуляти. Все б добре, ми навіть знайшли ту зупинку, якби не автомат чеською мовою, який видає квитки. Ми намагалися в ньому розібратися, аж їде наш трамвай, наступний буде через сорок хвилин, рішення прийшло миттєво — ми їдемо «зайцями»! Страшно, але весело трамвай довіз нас прямо до мосту.

По дорозі ми побачили паб, чому б і ні? Ми купили два келихи пива, яке просто терпіти не можемо, але це ж Чехія! Бути тут і не випити пива — це просто злочин. Ми цідили своє пиво біля пабу аж тут до нас підійшли словаки, які теж подорожували і почали розмовляти з нами всіма мовами світу. Хороші чоловіки, ті словаки — і компліментами засипали і гарного вечора побажали, ось ми нарешті пішли до мосту.

Від мальовничості перехопило дух, весь історичний центр як на долоні. Та всі наші зітхання розвіяв спогад про те, що у нас підйом о шостій ранку, а зараз друга ночі — ми пішли на трамвай. У готелі заснули за три хвилини, а зранку був виїзд до Мюнхену — ще один пивний пункт. А зрештою, це вже зовсім інша історія…


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: