“Історичний пам’ятник Шепетівщини”

Увагу одного з відвідувачів архівного відділу міської ради привернула розміщена на стенді Державного архіву Хмельницької області копія документа з такою назвою. На жаль, вона не має посилання на першоджерела, але за стилем, текстом і зовнішнім виглядом документа можемо припустити, що це – невеличка стаття в газеті «Нова Шепетівщина» – часописі Шепетівської округи років німецької окупації минулого століття.

В ній невідомий автор описує відновлення богослужіння у монастирі с. Городище Шепетівської округи, роблячи при цьому екскурс в історію.Сучасний етап відродження історико-архітектурної пам’ятки нашого краю спонукав до перевірки і пошуку додаткової до наведеної у статті інформації.

Слідом за автором статті та завдяки перегляду інших джерел можемо стверджувати, що Городищенський чоловічий монастир був створений в 1538 році православним князем Богушем Корецьким, засновником відомого Корецького жіночого монастиря. Додамо, що в архіві Почаївської Лаври зберігається складений у 1576 році духовний заповіт Б. Корецького, у якому він заповідає своєму сину і його нащадкам не порушувати заповіту, що стосується заснованих ним монастирів, у тому числі Городищенського.

Село Городище Заславського повіту Волинської губернії. Костел отців кармелітів. Давня посілість родини Єрличів. Літограф літографії Максиміліана Фаянса за малюнком Наполеона Орди. 1875 рік

Монастир тривалий час процвітав, але внаслідок лихоліть збіднів і «в 1717 році був приписаний до Гощанського уніатського монастиря; потім був зруйнований до пня в 1745 році польськими панами, а місцем його заволоділи кармеліти» (ст. «Історичний пам’ятник Шепетівщини»). У 1746 році князі Любомирські на місці дерев’яного православного монастиря почали зводити кам’яні будівлі кляштора (приміщення) і костьолу для монахів римо-католицького кармелітського ордену. Однак, через участь монахів у Польському повстанні 1831 року царська влада Російської імперії наказала закрити монастир, костел перетворили у православну парафіяльну церкву. Згодом у 1856 році тут почав діяти жіночий монастир, який завдяки його ігумені і черницям знову набув розквіту. В стінах обителі відкрили духовне училище для дівчат-сиріт, лікарню, послушниці займалися в майстерні живопису і рукоділля. В 1908 році ігуменя Леоніда організувала в монастирі дворічну жіночу школу.

За радянської влади цей духовний центр православ’я було закрито. Старовинні фрески заховали під товстим шаром набілу, адже у приміщенні розмістилась окружна партійна школа, згодом організували санаторій, гарнізонний стаціонарний шпиталь. Кілька кімнат черниці займали в монастирі під час війни. З часом весь монастир перейшов у їхнє розпорядження, але його вкотре закрили і розмістили тут психіатричну лікарню.

Відродження і реставрація Городищенського Свято-Різдва Богородичного чоловічого монастиря розпочалося в незалежній Україні з благословіння Священним Синодом Української Православної Церкви його відкриття.

Ця перлина нашого краю, історичний пам’ятник Шепетівщини має неабияку притягальну силу. Він вабить не лише красою архітектурного ансамблю, а й, в першу чергу, своєю духовністю. Намолене віками місце ніби випромінює святу благодать і має неабиякий вплив на духовне піднесення відвідувачів. Пройшовши через буремні роки нашої історії, монастир вистояв і не втратив свого первозданного призначення. Маємо надію, що заповіт Богуша Корецького буде шануватися нащадками.

 


Поділитися посиланням



1 коментар до статті «“Історичний пам’ятник Шепетівщини”»

  1. Наум коментує:

    На вежах монастиря до Вітчизняної війни 1941 р. був пост спостерігачів пожарноі охорони. Потім з розвитком телефонної сіті пост перестав функціонувати .


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: