Шепетівський ключ: з чого почалося?

Історія Шепетівського ключа розпочинається ще з середини XVII ст., коли місто стає власністю князів Заславських. Історичний факт підтверджено актом від 1651 р., в якому вказані дані, взяті з присяжних свідчень про кількість міст і сіл Волинського воєводства, які підлягали оплаті «подимного» податку.

Відповідно до усталеного господарського поділу володіння магнатів поділялись на ключі, розміри яких були різними, – залежно від географічних особливостей території, густоти населення, типів поселень, характеру ведення та спеціалізації господарства тощо. Князь Д. Заславський також поділив свої володіння на ключі, серед яких був і Шепетівський ключ. Система ключів об’єднувала в собі від 3 до 15 фільварків і від кількох до двох десятків поселень.

Paweł_Karol_Sanguszko

З 1703 р. (і аж до кінця 50-х рр. ХІХ ст.) територія Шепетівського ключа знаходилась під владою князівського роду Сангушків. Це було пов’язано з тим, що княжна М. Любомирська вийшла заміж за князя П.-К. Сангушка й внаслідок даного шлюбу значна частина земель Південно-Східної Волині зосередилась в руках саме цього магнатського роду. Щодо складу Шепетівського ключа, то в окреслений хронологічний період його територія охоплювала два містечка: Шепетівку й Славуту, а також 13 сіл.

Відповідно до статистичних даних досліджуваних інвентарів, можна почерпнути відомості про заселеність території. Зокрема, в інвентарі м. Шепетівки за 1740 р. всі будинки містечка поділено на дві групи: «християнські» (сюди зараховано і католиків, і греко-католиків) та «єврейські». Тоді в Шепетівці нараховувалось 171 «християнський» будинок (дим) і 25 димів євреїв. Середня чисельність диму (будинку) в 6 осіб, що давало можливість щонайменшого зростання населення. Відповідно до цього, в середньому, у містечку Шепетівка мешкало 1170–1190 жителів.

Ще більш інформативним є інвентарний опис Шепетівського ключа за 1765 р. У ньому, насамперед, чітко названо всі поселення, які складали Шепетівський ключ, подана характеристика кожного з них (кількість димів, число робочої худоби, фільварки, повинності тощо). Згідно з даним  інвентарем у Шепетівці вже був 241 дим (із них 56 було єврейськими), в Славуті – 102 дими. В другій половині XVIII ст. в Шепетівці мешкало від 1450 до 1500 жителів; в Славуті – від 650 до 750.

Крім того, на основі інвентарних описів Шепетівського ключа XVIII ст. можна дізнатися про соціальну структуру населення. Згідно з інвентарем м. Шепетівки за 1740 р., 7 шляхетських родин (Завадські, Домбровські, Солудські та ін.) мали слуг і наймитів, а також нерухоме майно: «винниці, стодоли, комори…». Решта, а це 4 родини, яких зараховано до шляхетського стану, – були менш заможні й мали платити чинш на рівні з міським населенням. Усіх шляхетських родин було 11, що становило близько 6% від загальної кількості жителів.

У інвентарному описі за 1765 рік в Шепетівці нараховано 18 шляхетських родин (7,5% жителів); в Славуті – 4 шляхетські родини, що становило 4% від загального числа мешканців. Для прикладу у селах: в Пузирках зазначено 10 шляхетських будинків; в Бугаївці – 7; в Саліха Мала – 3.

Отже, відповідно до проаналізованих інвентарних даних XVIII ст. шляхтичі в соціальній структурі населення краю займали привілейоване становище, хоча за майновим статусом у їхньому середовищі не було рівності. Сумарна чисельність шляхти в Шепетівському ключі коливалась від 3 до 8% загальної кількості жителів.

Досліджуючи соціальну стратифікацію та структуру населення у сільських поселеннях ключа, варто зауважити, що основними ознаками поділу селян на категорії (як у XVIII ст., так і в більш ранні періоди) була кількість землі, якою вони володіли та число робочої худоби. Відповідно до цього, селянські господарства поділялись на «піші», «поєдинкові», «парові», «потрійні», «плугові». Дані назви виникли у чиншових помістях, в яких при оподаткуванні селян за основу брали «тягло» (кількість робочої худоби: волів, коней). Тобто пішими називали тих селян, які не мали тягла; поєдинкові мали 1; парові – 2; потрійні – 3; плугові – 6 волів чи коней.

Розгляд питання національного складу населення в краї в окреслений період, доцільно проводити окремою характеристикою основних національностей, котрі мешкали на даній території. Серед усього населення основну групу становили українці – корінні жителі регіону. Джерелом вивчення національного складу населення міст та містечок поряд з різними відомостями випадкового характеру, є прізвища та імена людей в податкових та інвентарних списках. На основі інвентарного списку міщан Шепетівки 1740 р. та його аналізу випливають українські імена та прізвища (наприклад, Іван, Федір, Василь, Петро; Кузьмінчук, Адамчук, Левадний та ін.). Тому можна зробити висновок, що в Шепетівці у 70% будинків проживали українці.

Однією із етнічних груп, які населяли край у досліджуваний період, були поляки. У 40-х рр. XVIII ст. окрім представників шляхетського стану, у м. Шепетівці проживало близько 12–15% поляків. Подані відсотки були виведені на основі аналізу прізвищ та імен очевидно польського походження: Теодор, Якуб, Стефан, Казимерж, Островський та ін. У 60-х рр. чисельність польського населення у містечку зростає, складаючи 16–20% усіх жителів. Інвентарні дані по м. Славуті подають близько 9-11% польського населення.

На жаль, в інвентарях Шепетівського ключа XVIII ст. немає відомостей про представників інших національних меншин: вірменів, волохів, караїмів, циган, німців тощо. Проте, можна припустити той факт, що на території ключа могли перебувати поодинокі представники даних етносів (наприклад, цигани, яких було чимало в той час на Волині).

Економічне життя Шепетівського ключа у XVII–XVIIІ ст. мало чим відрізнялося від усіх процесів економіко-торговельного значення, які відбувалися на Волині.

У XVIII ст. в краї складовими економіки були ремісництво у містечках (ковальство, шевство, ткацтво, бондарство та ін.) та ремісничі промисли у сільських поселеннях: гончарство, прядіння та ін. Так, у інвентарі Шепетівки за 1740 р., у переліку міщан зазначено 11 осіб із прізвищем “Ткач”; 7 – з прізвищем “Швець”; 5 – “Коваль”; 4 – “Бондар” та ін., з чого можна припустити, що дані міщани, можливо, займались саме цим ремеслом.

У інвентарі м. Шепетівки за 1740 р., окремо описано панський двір, міські споруди, а також фільварок. В даний час містечко було здане в оренду для пана Крушинського.

В інвентарі Шепетівки за 1740 р. міститься опис магнатського двору, який був оточений муром та ровом. До двору, над ровом, був міст, «брама з дерева» та палісад. У самому дворі описано будинок власника містечка та будівлі навколо нього: це льох мурований, комори, кухня. Варто вказати, що переважна більшість споруд та будівель містечка будувалася з дерева, оскільки даний матеріал був набагато дешевшим від каміння чи заліза.

Фільварок у містечку описано окремо. Серед споруд у ньому зазначено про пекарню з коморою (відповідно, у фільварку працювало декілька пекарів, котрі задовольняли потреби самого маєтку, або ж і містечка) із «вікнами в дерево оправленими». Йдеться також і про дерев’яні стодоли, винниці, шинки та інші споруди, якими володіли місцеві шляхтичі. У Шепетівському ключі в 1765 р. функціонувало 5 фільварків.

Типовий вигляд господарства в українських містечках у 18 столітті

У містечках краю досить частими були торги та ярмарки, привілеї, на які видавалися або самими власниками маєтків, або безпосередньо королівською владою. В Шепетівці ярмарки відбувалися 1 січня, у червні й жовтні, а торги проводились  щонеділі. В Славуті з 1754 р. щорічно проводились два великих ярмарки. В цілому, торгівля сприяла посиленню зв’язків між поселеннями.

Інвентарі приватних маєтків Шепетівського ключа у XVIII ст. — це цінне історичне джерело для досліджень з історичної демографії, історії аграрних відносин, соціальної історії. В загальному вигляді інвентар являв собою опис маєтку — іменний список населення даного володіння з вказівкою, які саме повинності виконували вони на користь власника — відробіткові, продуктові та грошові. Їхнє виняткове значення полягає в тому, що інвентарні описи залишаються основними і надзвичайно цінними джерелами для вивчення соціально-економічного розвитку Південно-Східної Волині.


Поділитися посиланням


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Читайте також у цій рубриці: