Три зірки героя-кулеметника з Шепетівки

Шепетівська земля гордиться внеском своїх земляків у перемогу над нацизмом у роки Другої світової війни. Ніколи не зітруться в пам’яті наших краян прізвища Котика, Швеця, Поліщука, Климовича, Кострова… Останньому цьогоріч виповнюється 95 років від дня народження. Він народився у Шепетівці.

Костров Станіслав Іванович — Герой Радянського Союзу, командир кулеметного взводу 909-го стрілецького полку, 247-ї стрілецької Рославської дивізії, 69-ї армії, І-го Білоруського фронту.

Народився 10 березня 1923 року в місті Шепетівці, в сім’ї робітника. Пізніше Станіслав разом із родиною переїжджають на станцію Ряжськ, куди по роботі переводять батька. Однак, через кілька років батько помирає, і Станіслав змушений був переїхати до брата в селище Зіядін Самаркандської області (нині Узбекистан). Там він закінчив середню школу. Працював бібліотекарем. У 1942 році Костров іде до армії. Закінчив Харківське військове піхотне училище, яке в той час було евакуйоване в м. Наманган (Узбекистан).

В діючій армії з серпня 1943 року. Приймає участь у Брянській наступальній операції у складі 41-ї стрілецької дивізії 63-ї армії. Пізніше визволяв Білорусію в ході Гомельсько-Речицької наступальної операції (10–30 листопада 1943 року), а також брав участь у боях місцевого значення у південно-східних районах Білорусії. З 31 грудня 1943 по 4 січня 1944 року командир кулеметного взводу 102-го стрілецького полку 41-ї стрілецької дивізії молодший лейтенант Станіслав Костров веде бої в районі на захід від села Малі Козловичі (нині Жлобінський район) Гомельської області. В цьому бою Станіслав Іванович із станкового кулемета вбив чотирьох ворожих солдатів та захопив міномет. Переміщаючись із мінометом по передньому краю оборони, знищив два станкових кулемета з обслугою і розбив прямим попаданням віз із військовим спорядженням. За цей героїчний вчинок Кострова було вперше нагороджено медаллю «За відвагу».

6–7 лютого 1944 року лейтенант Костров відзначився в боях за село Петровичі (нині Світлогірський район) Гомельської області. В цьому бою він самовіддано керував взводом, вміло і швидко витягував кулемети і їх вогнем підтримував просування піхоти. За день бою Станіслав Іванович придушив вогонь трьох кулеметів противника, розбив станковий кулемет, знищив до взводу піхоти ворога. За бій біля села Петровичі Кострова було нагороджено орденом Червоної Зірки.

17 лютого 1944 року лейтенант Костров був поранений. Після лікування направлений у 247-му стрілецьку дивізію 69-ї армії. У складі цієї дивізії Станіслав Іванович бере участь в оборонних боях на території Волинської області на південний захід від Ковеля на рубежі річки Турія.

25 травня 1944 року німецькі солдати атакували позиції 3-ї стрілецької роти 909-го стрілецького полку та захопили першу траншею роти в районі висоти 204,2, північніше села Дзиґа. Командир взводу 1-ї кулеметної роти лейтенант Костров помітивши це, повертає свій кулемет уздовж траншеї. Незважаючи на сильний обстріл своєї позиції Станіслав Іванович відкриває вогонь. Ворог із великими втратами змушений був відступити. І знову отримує нагороду. За цей подвиг Кострова було нагороджено другим орденом «Червоної Зірки».

З 18 липня по 1 серпня 1944 року Станіслав Костров в складі 69-ї армії брав участь в Люблінсько-Брестській стратегічній наступальній операції. Війська 247-ї стрілецької дивізії в ході операції вийшли на територію Польщі і в кінці липня вийшли до р. Вісла, в район міста Пулава. В ніч з 30 липня на 1 серпня Костров зі своїм взводом, під сильним вогнем противника і бомбардуванням з повітря, першим форсував річку Вісла і зайняв невеликий плацдарм на лівому березі річки. Противник не рахуючись з великими втратами вісім разів переходив в контратаки, всіма силами намагаючись ліквідувати плацдарм і зіштовхнути взвод у річку. Але Костров, правильно розмістивши вогневі точки взводу, відбив усі контратаки противника. В результаті бійцями взводу було знищено 5 кулеметів противника з їх обслугою і утримано плацдарм до підходу підкріплення. Під час розширення плацдарму і захоплення висоти 148,7 Костров зі своїм взводом знищив сім кулеметних точок і знищив до 50 солдат і офіцерів противника, чим забезпечив розширення та закріплення плацдарму на лівому березі р. Вісла в глибину до 4 кілометрів. В цьому бою Станіслав Іванович був важко поранений і евакуйований у шпиталь. За проявленні відвагу і мужність боях за форсування р. Вісла та в боях на захопленому плацдармі Станіслав Іванович Костров Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року був нагороджений високим званням Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Золота Зірка».

Після лікування Станіслав Іванович далі іде на фронт. Бере участь у визвольних боях за Варшаву та у штурмі Берліна.

З 1946 року старший лейтенант Станіслав Костров у запасі. В 1961 році закінчив Казанську вищу партійну школу. З 1967 по 1987 роки працював старшим викладачем кафедри цивільної оборони у Марійському державному педагогічному інституті імені Н. К. Крупської (нині Марійський державний університет) в місті Йошкар-Ола. Проводив заняття з дисципліни «Захист населення від зброї масового ураження», був начальником штабу Цивільної оборони інституту, проводив велику роботу по військово-патріотичному вихованню молоді.

Пішов із життя Станіслав Іванович у 2001 році. Похований на Туруновському кладовищі у місті Йошкар-Ола.

Поділитися посиланням



Реклама


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці