У лютому звільнили Шепетівку

Районний центр Шепетівка в результаті Рівне-Луцької операції був звільнений 11 лютого 1944 року. Про ті важкі бої свідчать цифри. Визволення невеличкого містечка, але великого залізничного вузла тривало 16 днів.

За цей період німецька армія втратила більше 3000 солдатів і офіцерів, 47 танків та 12 самохідних гармат, 5 бронемашин, 14 мінометів, 25 автомобілів, 141 кулеметів. В результаті боїв Червона Армія захопила 67 гармат, 83 міномети, 140 кулеметів, 1 артилерійський склад площею 3 кв. км., 1 продовольчий склад, 2 паровози, 10 вагонів, 18 платформ, 9 автомобілів.

Ще за часів Радянського Союзу про визвольні бої за Шепетівку було опубліковано чимало книг, статей, записано велику кількість спогадів воїнів-визволителів. Сьогодні їх можна з задоволенням переглянути у фондах музею М. Островського у Шепетівці. Однак інформація не повна, дещо навіть приховувалося. Зокрема навіть автору цієї статті свого часу довелося посперечатися з одним ветераном-визволителем, який стверджував про те, що Шепетівку двічі не визволяли.

Сьогодні цю ситуацію можна виправити працюючи в архіві. Але у теперішні нелегкі часи це потребує значних затрат на дорогу, проживання і інше.

На допомогу непересічному громадянинові прийшли сучасні технології, зокрема інтернет, користувачів якого в Україні стає все більше і більше. Зокрема на сайті ЦАМО РФ «Подвиг народа» поміщено численні скановані нагородні листи воїнів Червоної Армії, серед яких багато українців. Як додаток до нього нещодавно архів створив дуже цікавий і корисний для дослідження подій Другої Світової війни сайт «Память народа». В ньому поміщені карти, на яких помічено розташування братських та одиночних могил, а також облікові картки захоронень на яких описано де знаходиться захоронення, кількість похованих та їх дані. Досить цікаві інші документи, а саме карти, журнали бойових дій частин, бойові донесення, відомості про бойові операції тощо. Отже є над чим попрацювати не виходячи з дому.

Цікавим для дослідників боїв на Шепетівщині є журнал бойових дій 148 стрілецької дивізії під командуванням Міщенка Андрія Авксентійовича, яка найбільше відзначилась у боях за районний центр.

Дивізія була сформована в Енгельсі Саратовської області наприкінці 1939 року.

В червні 1941 р. дивізія входила до складу 21-ї армії, а з 7 липня — до складу 45 стрілецького корпусу (далі — ск) 13-а армії. Почала бойові дії в неповному складі. Так, 507 полк в складі двох батальйонів бився в лавах 172-ї стрілецької дивізії (далі — сд), яка обороняла Могилів, де і був практично повністю знищений. 496 стрілецький полк (далі — сп) у складі 45 ск приймав участь у боях на східному березі Дніпра в районі Борколабово і безуспішно намагався разом з іншими розрізненими частинами корпусу ліквідувати німецький плацдарм Старий Бихов. В подальшому полк попав в оточення з якого вдалося вирватися приблизно 400 бійцям і командирам. Штаб 148-ї дивізії прибув лише 17 липня 1941 року в район Кричева, де очолив по суті заново створену дивізію, якій були додані окремі підрозділи з складу різних стрілецьких з’єднань 20-ск і 4-й армії.

В вересні 1941 р. дивізія додана до складу 3-ї армії, в грудні 1941 — до складу 13-ї армії, а в 1944 року — до складу 60-ї армії. 26 січня 1943 року в ході наступальної Воронежсько-Касторненської операції штурмувала висоту Огірок і с. Ломигори. Але це була піррова перемога. На протязі 2-х днів втрати дивізії склали до 1500 чоловік.

Приймаючи участь в Курській битві, дивізія відбивала удар противника між населеними пунктами Хітрова і Сабурово на Малоархангельськ на північному фасі Курської дуги. Осінню 1943 року дивізія приймала участь у Чернігівсько-Прип’ятській операції, в наслідок якої 21 вересня було звільнено Чернігів.

У вересні 1943 року дивізія форсувала Дніпро. У 1944 року приймала участь в Житомирсько-Бердичівській та Рівне-Луцькій наступальних операціях і 11 лютого звільнила Шепетівку, а 12 квітня — Тернопіль.

Пізніше, у тому ж році 148-а дивізія приймала участь у Львівсько-Сандомирській операції і 27 липня звільнила Львів, потім дивізія приймала участь у звільненні Польщі.

У 1945 році приймала участь у Берлінській стратегічній операції і Пражській операції, де й закінчила свої військові дії.

Повна назва — 148-а стрілецька Чернігівська Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова дивізія. Склад дивізії: 496-й сп, 507-й сп, 654-й сп, 532-й гаубичний арт. полк (до серпня 1941 р.), 326-й арт. полк, 226-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон, 142-а розвід. рота, 163-й саперний батальйон, 173-й окремий батальйон зв’язку, 199-й медико-санітарний батальйон, 177-а окрема рота хімічного захисту, 96-а автотранспортна рота, 247-й дивізіонний ветеринарний лазарет, 345-польова хлібопекарня, 687-а польова поштова станція, 245-а польова каса Держбанку. Командири, які очолювали дивізію: полковник Черокманов Пилип Михайлович (15.09.1939–01.09.1941, 16.09.1941–16.02.1942), полковник Гарнич Микола Федорович (02.09.1941–15.09.1941), підполковник Касаткін Петро Іванович (18.02.1942–20.02.1942), полковник, з 01.10.1942 генерал-майор Міщенко Андрій Авксентійович (21.02.1942–22.11.1944), полковник Гольцов Михайло Іванович (23.11.1944–11.05.1945).

Командир 148 стрілецької дивізії Андрій Авксентійович Міщенко.

Ось такий нелегкий шлях пройшла 148 сд. Але повернемося до подій, що відбувалися у січні — лютому 1944 року у Шепетівці, які описані у журналі бойових дій.

Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Новини партнерів


Читайте у цій рубриці