А ви знаєте, що читали на Шепетівщині під час революційних подій 1917–1921 роках?

У статті розглянуто періодичні видання поширені на Шепетівщині в період Українських визвольних змагань 1917–1921 рр.

Часописи, насамперед газетна періодика є потужним джерелом різноманітної інформації з історії Української революції 1917–1921 рр. Проте довготривала ідеологічна заангажованість радянської доби призвела до одностороннього дослідження історіографічного та бібліографічного матеріалу.

Вивчався лише один сегмент — компартійно-радянська періодика. Видання іншого політичного спрямування кваліфікувалися як контрреволюційні, антирадянські, буржуазно-націоналістичні. Значна частина їх перебувала на спеціальному збереженні, а наявна інформація дозовано використовувалася для критики ідейних опонентів Комуністичної партії і радянської влади.

Події, що відбувалися на Шепетівщині в 1917–1921 рр., хоча й були невід’ємною частиною загальноукраїнського революційного процесу, проте мали і свою регіональну специфіку. Шепетівщина входила до складу Волинської губернії, як її південно-східна частина та впродовж кількох років була фронтовою зоною, тому на собі відчула усі перипетії боротьби різних політичних сил та збройних формувань.

Місцевому населенню було надзвичайно важко зорієнтуватись у політичній ситуації через віддаленість від центрів політичного життя та відсутність об’єктивної інформації про революційні процеси в Україні.

Національно-визвольні змагання — несприятливі умови для періодичної преси. Протягом зазначеного періоду в Шепетівці багато разів змінювалася державна влада і це впливало на риторику часописів. З кожною новою зміною влади видання періодичної преси часто переносилося на інше місце, або взагалі припинялось. За таких умов стан газет і журналів був важким.

Незважаючи на буремні революційні часи кількість часописів на Шепетівщині була чимала. Значна кількість газет цілеспрямовано видавалася для військових частин і підрозділів та масово розповсюджувалась серед місцевого населення.

В ці роки видання були досить різноманітними: соціалістів-революціонерів, соціал-демократів, націоналістів, комуністів, проміжних угрупувань та інші. Пізніше переважатимуть виключно комуністичні видання.

Всі вони мали спільні риси, подібні за змістом, але повну характеристику їм важко дати в зв’язку з тим, що зі значної кількості видань цього часу збереглося лише по кілька номерів та слід враховувати і коротко тривалість багатьох з них. Часописи видавалися російською, українською та рідше польською мовами.

У досліджуваний період на території Волині з’явилися часописи «Волинь», «Громадянин», «Рідне слово», «Вісник Волинського губернського комісара», «Трудовая Волынь», «Рабочее дело».

А також на Шепетівщині були поширені періодичні видання , які виходили в Подільській губернії. Так з позицією соціалістів можна було ознайомитись у їх газеті «Громада», а згодом і в газеті «Життя Поділля», яка з незалежної демократичної стала соціалістичною.

З огляду на низький рівень писемності сільського населення, волинська преса була орієнтована на міське населення й інтелігенцію. Спеціалізована сільська преса, зокрема часописи «Народна воля» і «Селянська думка», поширилася значно пізніше — у 1918–1919 рр. Відомим часописом для військових був «Козацький Голос».

Цікаві матеріали друкували часописи: «Народний Голос» (орган української громадської думки) та «Народне Життя» (видання Липовецького товариства «Просвіта»).

На теренах Шепетівщини популярною була щоденна демократична безпартійна газета «Наш Шлях», яка виходила в Кам’янці-Подільському. Хоч газета вважала себе безпартійною, вміщувала на своїх сторінках матеріали, які свідчили про її прихильне ставлення до УНР. Газету цікавили питання розвитку української культури, вона порушувала селянське і кооперативне питання. А газета «Нова Україна», яка теж виходила в Кам’янці-Подільському, вміщувала матеріали про Українську армію та її бойові дії в тому числі і на теренах Волинської губернії. Українська народна армія (УНА) мала свою фронтову газету «Український Козак», де друкувала свої звіти.

Часописом для селян, робітників і козаків була «Селянська Громада». Привертали увагу стінні часописи для робітників і селян Поділля «На Голод!», «Праця» та «Праця кличе!».

Серед чисельних періодичних видань, що побачили світ у роки Української революції 1917–1921 років, надзвичайну цікавість становить часопис орган Корпусу Січових стрільців — «Стрілецька думка».

Ця газета почала видаватись навесні 1919 року у доволі скрутний час для УНР та її регулярної армії. Перший номер газети вийшов 6 травня 1919 р. на невеликій станції Кривин.

В фондах музею М. Островського зберігається вірш, виписаний з газети «Стрілецька думка» (орган корпуса Січових Стрільців № 24 від 28 червня 1920 р., м. Проскурів).

Від Славути до Кривину
Стала наша Україна
Звідтам вийдемо
на Кременець
Щоб пробитись в Кам’янець
А тепер без кораблів
В Чорний Острів
І нема на світі сили
Щоб Україну здушила.

Відкривав газету лозунг «до зброї за рідну Вкраїну, землю та волю». Тут же був надрукований «Стрільці! Збирайте патрони та гільзи, бо вони потрібні для Вас», а в «підвалі» першої полоси заверстано дворядкове звернення до читачів: «Прочитавши часопис передайте другому, а не вмієш читати сам — попроси товариша». На сторінках «Стрілецької думки» друкувалися інформаційні замітки із стрілецького життя, порушувались важливі проблеми організації війська, його матеріально-технічного забезпечення. У кожному номері вміщувалися статті на міжнародні теми, у яких події висвітлювалися через призму інтересів України. Постійними у газеті були рубрики «Звідомлення штабу Головного отамана», «Телеграми», у яких друкували здебільшого офіційні матеріали, фронтову хроніку. Для таких публікацій характерними були строго діловий стиль, лаконічність думки та фрази.

Досить своєчасними та влучними були вислови багатьох визначних людей та діячів світової культури, що друкувались в газеті у рубриці «Думки мудрих людей».

В газеті друкувались різні кумедні бувальщини з народного життя, жарти, оповідки, сатиричні твори, в яких надзвичайно гостро висміювалася тогочасна дійсність, зокрема й вороги України.

Варто порівняти становище з армією УНР: в одній з публікацій газети «Стрілецька думка» у вересні 1919 р., яка виходила у Проскурові накладом 46 тис. примірників, з них 1,5 тис. Для корпусу УСС, полковника Є. Коновальця, повідомлялося: «Довгі місяці ніхто не бачить часопису.

Коли раз попав між них часопис, виданий ще в червні, то стрільці мало не побилися над ним. Коли так дальше буде, то ми підемо з крісами в запілля і розженемо всі редакції та пресові кватири, котрі друкують часописи тільки для кошів і для міста».

Часопис видавався до кінця листопада 1919 року. Усього побачили світ понад 60 номерів. Тираж різних чисел був різний: від кількох сотень примірників до шести тисяч. Виходило видання неперіодично.

Отже, газетна періодика є невід’ємним складником історико-дослідницького процесу, оскільки містить широкий спектр тематичної інформації, як офіційного характеру, так і повсякденного життя, охоплює всі регіони України. Послідовність і оперативність поданих відомостей, їх синтетичний характер посилюють цінність цього виду історичних джерел.

Поділитися посиланням



Реклама


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво



Читайте у цій рубриці