Антикорупційна ідея в Україні переможе?

Нещодавно, переглядаючи новини, прочитала висновок якогось оптиміста-економіста: «Антикорупційна ідея в Україні переможе». Так закортіло в нього запитати: «Це ви нашу країну маєте на увазі? Не помилилися?».

Пригадайте, скільки галасу після Майдану було про люстрацію. Провели її? Ні, ідею люстрації тихенько похоронили.

Ой, а ми з вами, дорогі читачі, доживемо до того часу, коли поборемо корупцію? Бо сьогодні, дивлячись на те, як наші олігархи при владі крадуть, знищують конкурентів, лобіюють свої інтереси та просувають свій бізнес, таки мало віриться у те, що виживемо у цей страшний час і побачимо щось краще у житті, ніж злидні.

Капітали багатіїв зростають, чиновники декларують мільйонні статки, які заробили у «кріслах бідних держслужбовців», а ми біднішаємо і хоронимо наших дітей, що гинуть на російсько-українській війні, яку і війною не називають, бо торгувати в таких масштабах уже не зможуть.

Пригадалося, як ще кілька років тому нам розповідали про «професіоналів з бізнесу, які прийдуть у владу з іншими цінностями» та покажуть, як «потрібно будувати роботу за прозорою схемою».

Ось прийшли успішні бізнес-магнати у владу, очолили міністерства, пересіли з крісел, що давали мільйони у крісла держслужбовців з копійчаними зарплатами. І який результат? Для них ці «роки важкої праці» без сумніву досить результативні, а для нас з вами?

Про «результативність» роботи олігархів при владі говорять такі цифри: різниця між багатими і бідними у нашій країні сягає цифри 62, це при тому, що за часів Януковича на початку революційних подій показник становив 27 одиниць. До речі, в Європі цей показник не перевищує цифри 7 (це так зване «число тиші»). Якщо більше, то велика ймовірність революцій. В Європі багатії це розуміють і намагаються не дратувати простих людей своїм багатством. В Україні олігархічна влада не думає про те, що можуть прийти і забрати все…

Хоча ні, думає і все робить для того, щоб себе захистити і награбоване не втратити. Поліція, Нацгвардія, персональні армії олігархів, «тітушки» — це все засоби захисту статків багатіїв. А ще утримання їх з державного бюджету. В Україні склався такий парадоксальний стан, коли бідний народ за рахунок непосильних податків утримує на своїй шиї тисячі найманців, які з однієї сторони присягають на вірність народові, а з другої, почувши команду: «Фас!», готові кинутися на той народ з кийками.

Судова і правоохоронна система захищають крадіїв — багатих і олігархів. «Народні» з високих трибун до хрипу розказують, як люблять свій народ і все роблять  в його інтересах.

Як всі його «люблять» не один рік відчуваємо на власній шкурі. Давайте пригадаємо, що доброго хоч одна влада зробила для людей з часу одержання незалежності? Результати її «любові» видно скрізь: промисловість розвалена, підприємства скуплені за безцінь, порізані, здані в металолом; колгоспи «реформовано», тобто по декілька разів перекуплено і розкрадено так само — на місці колишніх господарств наче після війни, тільки руїни ферм і господарських будівель стоять. Село, яке годувало всю країну, бідне, нещасне і занедбане. Безробітні працьовиті селяни потроху спиваються. Розбиті дороги в страшному занедбаному стані. Обіцяних новостворених робочих місць немає, бо немає підприємств, а як є якась невеличка майстерня з пошиву одягу чи проведенню ремонтних робіт, то працівники там офіційно не оформлені і зарплата мізерна і тільки в конвертах.

Пенсіонери давно за межею бідності. Офіційно понад 80 відсотків людей, що отримують пенсію, бідують. Проте регулярно стаж і вік виходу на пенсію піднімають, не враховуючи середній вік життя людини в Україні.

Культура занедбана, за роки незалежності ніхто не тільки не будує, але й не ремонтує існуючі об’єкти культури, тому клуби та бібліотеки в селах в страшному стані. А скільки клубів викуплених за безцінь перетворено в кафе та забігайлівки, де культурою близько не пахне. Так звана «безплатна медицина» не допомагає людині вижити в страшних умовах. Мало не щодень прості люди скидаються на дорогі операції онкохворим дітям, їх матерям та скаліченим на війні учасникам бойових дій. Нам розповідають, що «в державі немає грошей» для лікування за кордоном своїх громадян, для протезування вчорашніх бійців, і ще для багато чого.

Проте чиновників-дармоїдів в столиці розплодилось як мух. І після кожного так званого «скорочення», коли в районі скорочують навіть прибиральниць, в області та столичних департаментах їх чисельність з року в рік зростає. Всі куми, свати, родичі «народних» та високопосадовців сидять або на державних потоках, або на їх контролі. Тисячі тих, хто нічого не створює (по народному — «спиногризів»), наче ненаситна жемородь, об’їдають бідний український народ. Сьогодні корупція розрослася до небачених масштабів, вона наче страшний спрут. Обплутала всі гілки влади, всі державні підприємства, і наші високопосадовці (які її очолюють), не придумали нічого кращого, як продати всі підприємства де ще є якась мізерна частка держмайна. Начебто для того, щоб цю корупцію знищити. Отак у нас на очах за нашої мовчазної згоди знищують нашу країну.

А народ з кожним днем біднішає і все важче молодим розділити нещасні півтори чи дві тисячі гривеників (практично саме стільки заробляють наші діти на 0,5 чи 0,75 ставки від обіцяних 3200) на комунальні, їжу, такий-сякий одяг, взуття для себе і дітей.

А мізерних пенсій ледь вистачає пенсіонерам на комунальні та дорогі ліки, а вже потім копійки залишаються на хлібину та картоплину. Ви погляньте скільки в останні роки відкрилося магазинів секондхенду. Всі недоноски, що європейці викидають, нам продають наші беручкі до всього хвацькі підприємці по захмарних цінах. Бо якщо дивишся на витерті гостроносі штиблети, які були модними з десяток років тому з ціною у 350 грн., то перше, що думаєш: «Ну геть втратили совість, щоб за такий мотлох «дерти» такі гроші». Щодень більше стає в Україні тих, хто гребе під себе.

Здається, ще ніколи ми так не раділи весні, як цього року. Ті, хто зумів дожити. Ті, кого не викинули з квартир за комунальні борги. Які не замерзли в неопалювальних квартирах та холодних будинках. Ті, хто не міг собі дозволити палити газом і не мали грубок для опалення. Хто не знайшов 2 тис. гривень, щоб купити дрова для опалення старенької хатини. Ще досі у нас тремтять руки, коли отримуємо платіжки за електроенергію, які збільшуються і збільшуються. До якого розпачу може дійти людина, коли побачать: «рекомендовано до сплати прогнозоване споживання на квітень за 244 кВт.г — 275,76» та «сплачую з урахуванням прогн. споживання 416,83». А зарплату нарахували в 1300 та й ту затримали, а 50 тисяч зароблених і роками заборгованих ніхто не збирається віддавати.

Скоро величне Святе Воскресіння Христове… свята Пасха. Дітки та онуки приїдуть на гостину. А пенсія всього 949 гривень, бо вік у полі тяжко працювала — буряки та городину полола. За що ж їх вгостити? Де нашкрябати копійок, щоб хоч пасочку спекти? Зайдіть на бідне-пребідне обістя старенької, запитайте, чи вірить вона у те, що шкуродерів в країні поменшає, котрі тягнуть з народу останні копійки?

А ви вірите, що «антикорупційна ідея в Україні переможе»?


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: