У Старокостянтинів повернувся капелан із зони АТО

Нещодавно з відрядження у район проведення АТО повернувся капелан бригади тактичної авіації імені Петра Франка отець Юрій Ланик (УГКЦ). Основною метою поїздки священика було забезпечення морально-психологічної підтримки особового складу бригади, відрядженого до військових частин Сухопутних військ Збройних сил України, вивчення умов перебування, побуту та духовних потреб військовослужбовців.

Отець Юрій відвідав понад 10 структурних підрозділів СВ ЗСУ, котрі дислокуються у районі проведення АТО.

Зі слів капелана, особовий склад, котрий перебуває у безпосередній близькості від району ведення бойових дій, все частіше й частіше потребує душпастирської опіки. І справа не у тому, що хлопці занепали духом (не приведи, Господи!) і їм необхідна допомога священика, а мова ведеться про те, що сама обстановка спонукає до спілкування зі священнослужителями.

Воно й так є у дійсності. Армійським командирам потрібно займатись плануванням, керівництвом та забезпеченням військової діяльності підрозділів. А щоб особовий склад був морально готовий до виконання бойових завдань — то вже справа спеціалістів з морально-психологічного забезпечення. Саме капеланська служба є потужною складовою цієї нелегкої роботи.

Отець Юрій розповів, що багато воїнів, які раніше з пересторогою ставилися до священників у військах, нині стали «активними прихожанами». Слово Боже і свята молитва стають дедалі невід’ємнішою частиною повсякденної діяльності військ. Та й перегортаючи сторінки історії війська, ми знаємо, що кожна ратна справа починалася зі звернення до вищих сил (маємо на увазі віросповідання та релігійні звичаї).

Звичайно ж, розповідає отець Юрій, не у «кам’яних палатах» живуть і не на білі простирадла лягають спати наші воїни. Армійський побут біля передових позицій спартанський. Але справа не зовсім у цьому. У цьому побуті та у відповідній обстановці проходить певну «обкатку» характер військовослужбовця. І трапляється таке, що «кремінь кришиться, а м’яка вода перетворюється у твердий лід», тобто людина міняється зсередини, в душі. Саме така ситуація й трапилась під час відрядження отця Юрія. У одному з підрозділів до капелана звернувся боєць з проханням прийняти хрещення. Звісно ж, прохання було задоволене. І нехай щастить цьому воїну, адже наснагу духовну він отримав на війні, довірив свою душу та помисли Господу у нелегку годину.

Чим же відрізняється духовна атмосфера району проведення АТО від атмосфери у пунктах постійної дислокації? Там, біля передової, спрацьовує інстинкт самозбереження, але не збереження цілісності тіла, а збереження САМЕ ДУШІ ЛЮДСЬКОЇ! Я, як особа духовна, як капелан достеменно відчув, що повинен і мушу бути там, поруч з нашими хлопцями, котрі боронять Україну! — резюмував отець Юрій Ланик.


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: