Ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС почали вшановувати лише через 20 років

Нині у Шепетівці мешкає майже 400 чоловік, що мають статус «чорнобильця». Днями до нашої редакції завітав шепетівчанин Микола Чайка, який був командиром спецпідрозділу міліції охорони у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Чоловік розповів, що у листопаді він їздив у Прип’ять із нагоди 30-річчя утворення його спецпідрозділу.

Після аварії на атомній електростанції місія спецпідрозділу міліції полягала в охороні 30-ти кілометрової зони. І досі Микола Григорович пам’ятає, як уперше побував у Чорнобилі:

— У липні 1986-го відрядили у село Іванків, що за 50 км від Чорнобиля. Пробув там місяць, бо довше небезпечно. Охоронну територію прочісували на БТР-ах у захисних масках. Навіть квартири в безлюдному місті опалювалися взимку, аж до 1991 року. Не знаю навіщо, бо й так зрозуміло, що жителі туди найближчим часом не повернуться.

Після аварії на електростанції почали будувати саркофаг. У грудні 86-го його будівництво завершилося. Саме тому 14 грудня — у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС — і вшановують пам’ять ліквідаторів наслідків аварії. Відповідний указ Президент України підписав через двадцять років після аварії — 10 листопада 2006 року.

— Коли мене запитують про людей, хто брав участь у ліквідації наслідків та будівництві саркофагу, то я відповідаю, що всі. І водії, і теслі, і столярі, і медики, і працівники їдалень — кожен зробив свій внесок у його зведення. Понад три мільйони людей брали участь у ліквідації наслідків, — сказав Микола Григорович.

З Шепетівки на ліквідацію аварії на ЧАЕС тоді відправили понад 400 чоловік.

Хоча рідко можна знайти інформацію про жінок-ліквідаторів, пан Чайка каже, що їх там було чимало:

— Медсестри, кухарі, лаборанти санстанції, навіть інженери. Особливо багато жінок працювало з Київщини та Чернігівщини. Наймолодші дівчата — кухарі в їдальнях, їх після училищ відразу направляли у Чорнобиль.

Працював Микола Чайка у Чорнобилі вахтовим методом — по два тижні. Наш земляк охороняв зону відчуження до 2001 року, потім його комісували за станом здоров’я.

— Щоразу, як збираємося, приїжджає все менше колег спецпідрозділу. Цьогоріч на зустріч приїхало 16 чоловік. Поговорили, пригадали молодість, — каже Микола Чайка.

Під час візиту в зону відчуження Микола Григорович не втримався і вирушив із побратимами на прогулянку містом, яке ще в 1986 році було неймовірно гарним та, за тодішніми мірками, новітнім.

— Зараз там заповідник, дуже гарна природа. Ґрунт почав очищуватися, рівень забруднення врази нижчий: був більше 3000 мікрорентген на годину, зараз — 60. Кажуть, що нині на території Чорнобильської зони водяться рідкісні види тварин, — розповів Микола Чайка.

Для людей, які віддали своє життя і здоров’я, щоб врятувати світ від наслідків катастрофи, прикро, що в Україні про них згадують лише двічі на рік — 26 квітня та 14 грудня. Тільки під час урочистих заходів вони опиняються в центрі уваги.

— Користуючись нагодою, хочу привітати всіх чорнобильців з прийдешніми новорічно-різдвяними святами. Бажаю всім міцного здоров’я, миру та злагоди.


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: