У Старокостянтинівській бригаді тактичної авіації служать військові династії

Яскравим прикладом військової династії у бригаді тактичної авіації імені Петра Франка, що в Старокостянтинові, є династія Ковальчуків.

Так би мовити, голова династії — підполковник Анатолій Ковальчук, заступник командира батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення з морально-психологічного забезпечення народився у Старокостянтинові. По закінченні школи, у 1990 році, Анатолій поїхав навчатися у Томське вище військово-командне училище зв’язку, де навчався до 1992 року. Зі здобуттям Україною незалежності за власним бажанням, а швидше за покликом душі, перевівся до Полтавського вищого військово-командного училища зв’язку, яке закінчив у 1994 році.

Молодого лейтенанта Ковальчука для подальшого проходження служби було направлено на батьківщину — до Старокостянтинова, у батальйон зв’язку та радіотехнічного забезпечення. Згодом довелося послужити й на Житомирщині, у гарнізоні Озерне, однак організаційні заходи у військах знову повернули Анатолія до Старокостянтинова.

Коли на Сході країни спалахнула війна, майор Анатолій Ковальчук обіймав посаду заступника командира БЗ та РТЗ по роботі з особовим складом. У серпні 2014 року, без примусу та вагань, майор Ковальчук був відряджений у район проведення АТО. Відповідно військового фаху Анатолій виконує обов’язки у службі цивільно-військового співробітництва. Справа не з легких, оскільки проросійськи налаштоване місцеве населення вороже ставилось до українських вояків. Тому фахівцеві «по роботі з особовим складом» довелось працювати з цивільним населенням. З розповідей Анатолія, важко було у чомусь переконати людину, котра вранці до тебе посміхалась, а ввечері «зливала» координати розташування українських військ ворогові. Загалом, відбувши дві ротації на Сході України, Анатолій Володимирович побачив значущу різницю між Сходом і Заходом однієї країни. Щоправда, каже Анатолій, скрізь є свої бджоли! (Глава династії захоплюється бджільництвом, а тому під час перебування у районі проведення АТО мав позивний «Пасічник»).

Нагороджений підполковник Анатолій Ковальчук відзнакою Міністра Оборони України — нагрудним знаком «За зразкову службу».

Таткова гордість і достойний наслідувач військової династії Ковальчуків, син Дмитро, проходить військову службу у підрозділі охорони на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення. (Випадковий збіг? Не думаю!).

Закінчивши у 2015 році Національну академію Прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького майбутній фахівець правоохоронної служби та правознавства у виборі майбутніх життєвих шляхів вагався недовго. Підписаний контракт і … у одному строю з татом.

Тут варто зробити військово-ліричний відступ. Кожен з тих, хто має на погонах офіцерські відзнаки, знає, що таке перші кроки у армії. Так от… Чи завдячуючи особистим діловим якостям чи внаслідок «генного дива» Дмитро Анатолійович з перших днів завоював авторитет як у колективі, так і серед командування військової частини. Одним словом, молодого офіцера майже не довелося вчити. За що б не брався лейтенант Дмитро Ковальчук — все у нього виходило. Робота з особовим складом? Він готовий! Стрільби чи фізична підготовка? Дмитро — у перших рядах! Провести екскурсію для дітвори? Так запросто! Ні, ні, я не про те, що у нас служить супер-офіцер! Я про те, що він — справжній офіцер!

Пройшовши курси підвищення кваліфікації за фахом та курси служби цивільно-військового співробітництва, Дмитро тим самим закріпив свої знання та навички.

На часі старший лейтенант Дмитро Ковальчук зразково виконує посадові обов’язки і … доцільний призначення на вищестоящі посади. Про це говорять й нагороди, які Дмитро Анатолійович заслужив за час виконання спеціальних завдань у районі проведення антитерористичної операції. За заслуги перед Українською Православною Церквою старший лейтенант Дмитро Ковальчук нагороджений Орденом Української православної церкви «Святого великомученика Георгія Побідоносця» та пам’ятною медаллю «За вірність традиціям» I-го ступеня від української громадської організації Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга».

Служба є служба, тому бачаться батько та син Ковальчуки зазвичай на бригадних шикуваннях та у вихідні дні. Жарт, звичайно ж!!!


Поділитися посиланням



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації



Вам також може бути цікаво:



Читайте у цій рубриці: