Повернути борг допоміг адвокат

Не всяк вміє цінувати людське добро. У цьому на власному досвіді переконалася клієнтка Старокостянтинівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Жінка пояснила, що у січні 2014 року вона виявила, що з її оселі зникли 310 доларів США та два золоті ланцюжки і сережки. Як з’ясувалося, гроші й цінні речі взяв чоловік, який винаймав у неї житло. Він пообіцяв усе повернути, однак не зробив цього. Відтак жінка звернулася у поліцію. Під час перевірки заяви у приміщенні Старокостянтинівського відділу поліції чоловік добровільно написав розписку. Утім, незважаючи на неодноразові усні вимоги, борг так і не віддав.

Представляти інтереси клієнтки в цій справі у місцевому центрі призначили адвоката Олександра Гіппіуса (доручення №90 від 29 серпня 2016 року), який підготував позов до суду.

Під час судового розгляду стало відомо, що відповідно до розписки відповідач отримав від позивача 5000 гривень, 310 доларів США, два золотих ланцюжки вагою 5 грамів, золоті сережки вагою 2 грами, які зобов’язувався повернути до 30 серпня 2015 року. Свої зобов’язання він засвідчив власноручним підписом. Однак гроші, зокрема й компенсацію вартості золотих прикрас, позичальник не повернув.

Відповідач намагався довести, що під час написання розписки на нього чинили психологічний тиск. Адвокат Олександр Гіппіус спростував таку заяву позичальника як необґрунтовану.

Таким чином, Віньковецький районний суд Хмельницької області своїм рішенням від 21 грудня 2016 року позов про стягнення боргу за договором позики задовольнив. Тепер відповідачеві доведеться віддати позивачці 12852 гривень боргу за договором позики та 7000 гривень на відшкодування вартості золотих прикрас.

Рішення набрало законної сили.

Роз’яснення

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст., договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За змістом договору позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (п.2 ч.1 ст.).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2).

У ч. 1 зазначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові ВСУ №6-50цс15 від 24 лютого 2016 року, за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобовязання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобовязанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказані правові висновки висловлені Верховним Судом України в постановах №6-1967 цс15 від 11 листопада 2015року та №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року.


Поділитися посиланням


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Теґи публікації


Читайте також у цій рубриці: