У Шепетівці увіковічнили Шевченка в назві вулиці та двох погруддях
Попри те, що 9 березня — вихідний, опівдні на площі Тараса Шевченка, що в Шепетівці, досить велелюдно. З нагоди чергової річниці найвеличнішого натхненника борців за незалежність, волю та свободу України до пам’ятника Кобзаря шепетівчани принесли квіти.
Під час урочистого зібрання лунали знайомі ще з дитинства серцю кожного українця пісні українського національного генія та його вірші. Під час заходу міський голова Михайло Полодюк вручив подяки переможцям традиційних Шевченківських читань.
До слова запросили депутата Верховної Ради України I скликання Тараса Нагулка:
Тарас Нагулко
— Дорогі українці, дорогі шепетівчани. Ми сьогодні прийшли до Тараса, у своїх переконаннях, у своїх помислах… Хтось скаже що нас сьогодні мало, проте для Шепетівки не так багато, але й не мало. Поводирів багато не буває. Якщо був один Шевченко, але він зробив багато, настільки що жодна армія не змогла б зробити. Переконання — це найважливіше, що в людини є. Шануючи його слово, ми маємо звеличувати його для себе. Як приклад, ми повинні познімати ось ті залізяки зі стовпів, і поставити величний пам’ятник, ось тут посеред площі, де раніше лежав камінь. Щоб ми дивилися на нього знизу вгору, бо він цього заслуговує. Ми приходимо у місце, де він захований у кущах. Особливо влітку його не видно… Шевченку, прости мені, що допустив, аби тебе тут поставили. Люди, обернімося обличчям до Шевченка, маймо стержень внутрішній такий, аби він не зламався. Робімо все, щоб Україна вийшла з цього багна, з цього закляття.
Муніципальний оркестр виконав «Реве та стогне Дніпр широкий»
Далі всі учасники мітингу поклали квіти до погруддя Великого Кобзаря.
У світі більше пам’ятників, ніж Шевченку встановили лише Будді. У Шепетівці ж лише в 2014 році, після завершення Революції Гідності, на однойменній площі урочисто відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку.
Михайло Полодюк, міський голова
— Сесією міської ради ще в 2004 чи 2005 році було прийнято рішення про створення фонду збору коштів на пам’ятник Тарасу Шевченку, — розповів міський голова Михайло Полодюк. — І того ж року один із підприємців міста зробив єдиний, але значний внесок. З того часу гроші пролежали на рахунку майже 10 років. За цей період гроші втратили свою цінність. Перший макет пам’ятника — сидить молодий Шевченко. Висота 3–4 метри плюс постамент. Коли дійшли до діла, то грошей вистачило лише на погруддя. Чомусь так склалося, що шанувальників цієї справи виявилося небагато. Всі говорять, а от допомагати нікому.
Ще одне погруддя Тараса Шевченка знаходиться на першому поверсі міської ради.
Також пам’ять Великого Кобзаря увіковічнена в назві однієї вулиці. Щоправда у 2016 році могла ще одна вулиця бути названа на честь 200-річчя Тараса Шевченка, однак не встигли.
— У 2015 році в ході перейменування вулиць Шепетівки відбулися дебати з приводу того, що не може вулиця Шевченка бути десь у приватному секторі, куди її запхали ще в радянські часи, — додав Михайло Полодюк. — Тоді й йшла мова, аби перейменувати вулицю Островського на Шевченка. Але жителі останньої були категорично проти. Тому внесли пропозицію перейменувати вулицю Островського на 200-річчя Тараса Шевченка.
Допоки тривали дебати серед депутатів міської ради, то термін дії пакету законів про декомунізацію завершився. Не вклалися в терміни й на рівні Хмельницької облдержадміністрації.
— Добре б було площу Тараса Шевченка як слід облаштувати, зробити її зручною для відпочинку містян. І звісно, за наявності коштів, звести таки більший пам’ятник Тарасу Шевченку, — сказав на завершення розмови міський голова.
На Хмельниччині наразі зведено 44 пам’ятники Тарасу Шевченку, найстаріший датований 1954 роком, його встановлено у селі Вишнопіль Старокостянтинівського району.
Фотогалерея:
— публікація містить фотогалерею;
— публікація містить відеоматеріали;
— матеріал опублікований на правах реклами;
— посилання на коментарі.
Залишити відповідь